вівторок, 27 вересня 2011 р.

Гіппеаструм - кімнатна лілея

Лілея – благодатна квітка!
Тебе Господь навмисне виткав
До найсакральнішої дати –
Марію Діву привітати!
Приніс Архангел Гавриїл
Цю квітку від Небесних Сил,
Прекраснішу без перевищення,
ЛІЛЕЮ – символ Благовіщення!

Кімнатна лілія (українська народна назва лілея) – красива ніжна квітка, поетичний символ краси і кохання – належить до роду гіппеаструм (Hippeastrum) родини амарилісових (Amaryllidaceae) порядку лілієцвітих (Liliales).
Багато любителів кімнатних квітів вважають гіппеаструм гоноровитою і вибагливою квіткою. Виконуючи декілька нескладних правил, можна щороку милуватися цією красунею.
Слід прийняти до уваги, що гіппеаструм починає цвісти, коли рослині виповниться 2-3 роки. Горщик заввишки не більше 15 см не повинен бути просторим: діаметр горщика на 3-5 см більший за діаметр цибулини. Ґрунт пухкий, складається з суміші дернової і листової землі, збагаченої торфом і перегноєм. Цибулини висаджують таким чином, щоб не менше 1/3 залишалася над поверхнею ґрунту, а між стінкою горщика і цибулиною була відстань не більша 2-3 см.
Гіппеаструм – світлолюбна рослина, але потрібно уникати прямих  сонячних променів, які можуть призвести до опіків рослини. В активний період росту рослину поливають помірно відстояною водою температури на 2-3 градуси вищої за кімнатну. Коли квіткова стрілка досягне 12-15 см, рослини підживлюють світло-рожевим розчином марганцівки, а через 5-6 днів після цього під час поливання вносять у ґрунт фосфорні добрива. Рослини зазвичай зацвітають через місяць після появи стрілки. На рік проводять 2-3 підживлення в активні періоди росту рослин.
У період спокою поливання здійснюють рідше, ніж в активний, відстояною водою кімнатної температури. У цей період приміщення для лілії має бути прохолодним і провітрюваним, але без холодних протягів.
Через 4-5 років у лілії кімнатної (гіппеаструму) біля основної цибулини утворюються “дітки”. Їх необхідно обережно відокремити від основної цибулини, не пошкодивши коріння, і посадити в інший горщик невеликого розміру.
Поширені в Україні сорти гіппеаструму: Датч Беллз – темно-червоного кольору з малиновим відтінком; Марія Горетті – білого кольору зі світло-зеленим відтінком;
Селф Скарліт – яскраво-червоного кольору з помаранчевим відтінком; Сомон Оріндж – оранжево-червоного кольору; Стра-пед – блідо-рожевого і білого кольору з малиново-червоними смужками і штрихами.

Декілька поетичних творів про лілею відомих і маловідомих авторів

ЛІЛЕЯ
Т.Г.Шевченко
– За що мене, як росла я,
Люди не любили?
За що мене, як виросла,
Молодую вбили?
За що вони тепер мене
В палацах вітають,
Царівною називають,
Очей не спускають
З мого цвіту? Дивуються,
Не знають, де діти!
Скажи мені, мій братику,
Королевий цвіте!
­– Я не знаю, моя сестро,–
І цвіт королевий
Схилив свою головоньку
Червоно-рожеву
До білого пониклого
Личенька Лілеї.
І заплакала Лілея
Росою-сльозою...
Заплакала і сказала:
– Брате мій, з тобою
Ми давно вже кохаємось,
А я й не сказала,
Як була я людиною,
Як я мордувалась.
Моя мати... чого вона,
Вона все журилась
І на мене, на дитину,
Дивилась, дивилась
І плакала. Я не знаю,
Мій брате єдиний!
Хто їй лихо заподіяв?
Я була дитина,
Я гралася, забавлялась,
А вона все в'яла
Та нашого злого пана
Кляла-проклинала.
Та й умерла...
А мене пан
Взяв догодувати.
Я виросла, викохалась
У білих палатах.
Я не знала, що байстря я,
Що його дитина.
Пан поїхав десь далеко,
А мене покинув.
І прокляли його люди,
Будинок спалили...
А мене, не знаю за що,
Убити – не вбили,
Тільки мої довгі коси
Остригли, накрили
Острижену ганчіркою.
Та ще й реготались.
Жиди навіть нечистії
На мене плювали.
Отаке-то, мій братику,
Було мені в світі.
Молодого, короткого
Не дали дожити
Люди віку. Я умерла
Зимою під тином,
А весною процвіла я
Цвітом при долині,
Цвітом білим, як сніг білим!
Аж гай звеселила.
Зимою люди... Боже мій!
В хату не пустили.
А весною, мов на диво,
На мене дивились.
А дівчата заквітчались
І почали звати
Лілеєю-снігоцвітом;
І я процвітати
Стала в гаї, і в теплиці,
І в білих палатах.
Скажи ж мені, мій братику,
Королевий цвіте:
Нащо мене бог поставив
Цвітом на сім світі?
Щоб людей я веселила,
Тих самих, що вбили
Мене й матір?.. Милосердний,
Святий боже, милий! –
І заплакала Лілея,
А цвіт королевий
Схилив свою головоньку
Червоно-рожеву
На білеє пониклеє
Личенько Лілеї. 

ТИХИЙ ВЕЧІР СУМНИЙ
Автор Юляська

Тихий вечір сумний,
А я зовсім одна…
Ніжно падає ніч на алеї.
Ти не прийдеш уже
І не скажеш люблю,
Ти кохаєш вже іншу лілею.

І НЕ ЗНИЩУТЬ ЛІЛЕЮ ЛЮТІ МОРОЗИ
Автор Лілея

Мені  не  дивно, що  в  тебе  крила  за  плечима,
Мені  не  дивно,
що  падають  з  неба  вечером  зірки.
Мені  дивно,
чому  досі  шукаю  очима,
Те,
що  залишила  у  серці  навіки.

Та  я  залишу  у  минулому  біль,
Залишу  у  минулому  сльози.
Подивлюсь  у  вікно  на  колихання  засніжених  гіль
І  не  знищуть  Лілею  люті  морози.

Я  не  боюся  темноти,
Я  не  боюсь  тобі  сказати,
Що  в  серці  відгук  пустоти,
А  на  душі  червоні  шати.

Я  не  боюсь  тобі  сказати,
що  люблю...
Я  не  боюсь.....
Лишень  тобі  я  більше  не  скорюсь
Вже  більше  не  скорюсь....

ДВІ ЛІЛЕЇ НА ЧИСТОМУ ТІЛІ
Микола Сингаївський

Дві лілеї на чистому тілі,
наче сни благовісної ночі.
Може, впали на груди дівочі
дві зорі променисто-білі.

Може, просто цвіли лілеї
і світання моє впивали...
Наче світла собі шукали,
щоб світитись на грудях у неї.

Наче з мудрості сива природа
збагатила себе красою.
І достигла в тобі порою
несказанно красива врода.

Може, в очі мої суворі
впали сни недосяжно спілі.
Й зацвіли на дівочім тілі
і лілеї,
і чисті зорі.

ТАКА, ЯК ТИ, КОЛИСЬ ЛІЛЕЯ
Т.Г.Шевченко. N.N.

Така, як ти, колись лілея
На Іордані процвіла
І воплотила, пронесла
Святеє слово над землею.
Якби-то й ти, Дністровий цвіте...
Ні, ні! Крий боже! Розіпнуть.
В Сибір в кайданах поведуть.
І ти, мій цвіте неукритий...
Не вимовлю...
Веселий рай
Пошли їй, господи, подай!
Подай їй долю на сім світі
І більш нічого не давай.
Та не бери її весною
В свій рай небесний, не бери,
А дай твоєю красотою
Надивуватись на землі.

ХОТІЛА Б Я УПЛИСТИ ЗА ВОДОЮ…
Леся Українка

Хотіла б я уплисти за водою,
немов Офелія, уквітчана, безумна.
За мною вслід плили б мої пісні,
хвилюючи, як та вода лагідна,
все далі, далі…
І вода помалу
мене б у легкі хвилі загортала
І колихала б, наче люба мрія,
так тихо, тихо…
Я ж, така безвладна,
дала б себе нести і загортати,
пливучи з тихим, ледве чутним співом,
спускаючись в блакитну, ясну воду
все глибше, глибше…
Потім би на хвилі
зостався тільки відгук невиразний
моїх пісень, мов спогад, що зникає,
забутої балади з давніх часів, –
в ній щось було таке смутне, криваве,
та як згадати? Пісня та лунала
давно, давно…
А потім зник би й відгук –
і на воді ще б колихались тільки
мої квітки, що не пішли зо мною
на дно ріки. Плили б вони, аж поки
в яку сагу спокійну не прибились
до білих водяних лілей, – там стали б.
Схилялися б над сонною водою
беріз плакучих нерухомі віти,
у тихий захист вітер би не віяв;
спускався б тільки з неба на лілеї
і на квітки, що я, безумна, рвала,
спокій, спокій…

© Koordinator
При підготовці посту був використаний власний досвід автора, а також деякі матеріали Інтернет-ресурсів:

3 коментарі:

  1. дуже гарна ода лілеї,
    я зі своїми не панькаюсь, ніякої науки - відчуваю, що треба полити, поливаю, були роки, що не підживлював, цього року лише раз...
    лілеї і всіінші квіти у мене загартовані - козацькі, отож хоч-не-хоч цвітуть,

    а мій друг - католицький священик дуже любить лілеї, завжди повний храм лілуй :-)

    ВідповістиВидалити